Сценарій виховного заходу

Ведучий 1. Щовесни, коли тануть сніги

                 І на рясті засяє веселка

                 Повні сил і живої снаги

                 Ми вшановуєм пам'ять Шевченка

Ведуча 2. Сьогодні ми його о тут згадаєм

                 Хай прозвучать його палкі слова

                 Нехай на святі тут із нами разом

                 Він в нашій школі справді побува.

Дорогі гості! Щиро запрошуємо Вас на свято, приурочене 200 річчю з дня народження Тараса Григоровича Шевченка .

Ведучий 1. Подивіться,  як ми його шануєм

                Як залюбки вірші його вчимо

                Як ми його всі любимо сердечно

                 І пам'ять між людьми бережемо.

Ведуча 2. Сьогодні немає ні одної дитини чи людини яка б не знала біографію Шевченка, корефея українського народу. А розпочиналося все у селі Моринцях.

Учень. Холодна ніч 1814 року. У селі Моринцях всі сплять. Лише у віконці хатини Григорія та Катерини Шевченків блимає вогник. Саме тут, у кріпацькій родині, у ніч з 8 на 9 березня народився син, якого назвали Тарас.
Учень На небі загорілася нова зірочка, народилася панові нова кріпацька душа, а Україні – її великий співець Тарас Григорович Шевченко. Люди з таким обдаруванням, з таким Божим даром народжуються раз на століття.
(На сцені – Катерина та Григорій Шевченки колишуть колиску. Тихо грає музика. Катерина наспівує колискову.)

Учень У старій хатині
Кріпака колись
В тихий день весняний
Хлопчик народивсь.
Учень Народився на світ білий
Тарас у кайданах,
Ой, нелегко бути змалку
У неволі в пана.
Мати ( сумно наспівує) Ой, черчику та горобчику,
Полинь, полинь по садочку,
Полинь, полинь по садочку,
Розкажи нам усю правдоньку –
Кому воля, а кому неволя,
Бо така кріпача доля…
Батько А що, Катерино, назвемо його Тарасом? Хай буде щасливою його доля.
Учень Отак і назвали, не відаючи, якою нелегкою, тернистою буде його життєва дорога.
Учень Безрадісне, рясно зрошене слізьми дитинство протупотіло босоніж колючою стернею в голоді, холоді та у хворобах.

Ведучий 1. Так проходили ранні, дитячі роки поета. Тарасик зростав цікавим і дуже допитливим хлопцем. Він наче не бачив того світу в якому він був.

Сценка «Мама і Тарас».

Малий Тарас
...Ще в школі,
Таки у вчителя –дяка,
Гарненько вкраду пятака,
Бо я було трохи не голе,
Таке убоге – та й куплю
Маленьку книжечку. Хрестами
І візерунками з квітками
Кругом листочки обведу
Та й списую Сковороду
Або три царіє со дари
Та сам собі у буряні,
Щоб не почув хто не побачив,
Виспівую та плачу...
Мати. Не плач. Ти народився під високою зорею. Тобі випала велика Доля.
Малий Тарас. Мамо, а що то є доля?
Мати. Той блукає за морями,
Світ перепливає,
Шука долі, не находить —
Немає, немає! —
Мов умерла. Інший рветься
З усієї сили
За долею; от-от догнав
І — бебех в могилу!
А в третього, як у старця,
Ні хати, ні поля,
Тілько торба, а з торбини
Виглядає доля —
Як дитинка; а він її
Лає, проклинає

Малий Тарас. Матусю, а правда, що небо на залізних стовпах тримається?
Мати. Так, синочку, правда.
Малий Тарас. А чому так багато на небі зірочок?
Мати. Це коли людина на світ приходить, Бог свічку запалює, і горить та свічка, поки людина не помре. А як помре, свічка гасне, зірочка падає. Бачив?
Малий Тарас. Бачив, матусю, бачив… Матусенько, а чому одні зірочки ясні, великі, а інші ледь видно?
Мати. Бо коли людина зла, заздрісна, скупа, її свічка ледь – ледь тліє. А коли добра, любить людей, робить їм добре, тоді свічка такої людини світить ясно, і світло це далеко видно.
Малий Тарас . Матусю, я буду добрим. Я хочу, щоб моя свічечка світила найясніше.

Мати. Старайся мій хлопчику,(гладить його по голові)
Мати.
Як гірко, як нестерпно жаль
Що долі нам нема з тобою!
Ми вбогі, змучені раби,
Не знаєм радісної днини.
Нам вік доводиться терпіть,
Не розгинать своєї спини.
Промовиш слово і нагай
Над головою люто свисне.
І так усюди з краю в край.
Панує рабство ненависне.

Ведуча 2. Маленький Тарасик з дитинства бачачи тяжке життя своєї родини, села, шукав порятунку, виходу. Саме стовпи які підпирали небо, здавалися для нього початком іншого життя, дорогу до них яку він шукав.

Сценка «Чумаки».

1 – ий чумак. Гей, хлопче, чи далеко до села?

Тарас. НІ вже недалеко. Село он там за переліском.

2—ий  чумак. А куди ж ти оце проти ночі мандруєш?

Тарас. Я іду ті стовпи шукати, що небо підпирають.

3—ій чумак. Ой, далеко ж тобі, хлопче, йти.За все життя не дійдеш. Ось підростеж, зрозумієш, тоді й підеш в таку далеку дорогу.

1 – ий чумак. Сідай краще на воза, ми тебе додому підвеземо.(Виходить мати).

Мати . Ой де ж це мій синочок запропастився? Вже темніє, а його десь немає.чи не бачили хлопчика такого малого, люди добрі? Синочка мого!

2 – ий чумак. Чи не він ото дрімає в нас на возі?

Мати. Ой, Тарасику, де ж ти був?.

Тарас. Мамо,я ходив стовпи шукати ,тів ,що небо тримають . кажуть,дуже далеко вони, підросту , тоді піду.

(Виходить дід, сідає на ослінчик.).

Тарас. Дідусю розкажи мені про гайдамаків.

Дід. Я вже розповідав, а чого це ти розпитуєш?

Тарас. Бо я як виросту; теж в гайдамаки піду!

Мати. Ох ти мій гайдамака, іди вже лягати спати .

(Мати обіймає Тараса, іде в хату ).

Ведучий 1.

Коли хлопцеві виповнилось 9 років, від важкої праці померла його мама в 11 років він залишився круглим сиротою. Ким тільки він не був :і пастухом, і погоничем, і ненькою, і воду носив школярам, про своє нелегке дитинство він згадує у своїх віршах.

(Т.Г.Шевченко «Мені тринадцятий минало»).

Сценка «Оксана…»

Оксана .Чом же ти плачеш. Ох, дурненький, Тарасе, бач як малий плаче.

Давай я сльози тобі витру.

Тарас. Оксана! Оксаночка!

Оксана. Не сумуй, Тарасику, адже, кажуть, найкраще від усіх ти співаєш, найкраще від усіх ти читаєш, ще й , кажуть , малюєш. Та от виростеш і будеш  малярем, еге ж?

Тарас. Еге ж? малярем.

Оксана. Ти розмалюєш, Тарасе, нашу хату, еге ж?

Тарас. Еге ж…а всі кажуть, що я ледащо і ні на що не здібний. Ні, я не ледащо! Я буду таки малярем.

Оксана. Авжеж, будеш, а що ти ледащо, то правда. Дивись, де твої ягнята! Ой ,бідні ягняточка, що чабан у них такий  вони ж питоньки хочуть. Побігли їх швидко напоїмо!

Ведуча 2 . Вінок слави Кобзареві ми сьогодні складаєм

                 Про життя його яскраве,

                 Ми розповідаєм.

1 клас.

1. У нашій школі на стіні
    Висить портрет у рамі
    Він дуже рідний і мені,
     І школярам і вчителям.

2. Був Шевченко хлопець кмітливий

    Чесний і справедливий

    Любив дуже читати

    А ще більше малювати.

3.Він стереже і школу у нас

   Він знає наші болі

   Я добре знаю це Тарас

   Що мучився в неволі.

2 клас

4. Його портрет у кожній хаті

    І у бідній, і в багатій.

    Прикрашений рушниками

    Вишитий руками мами.

5. Вдома вчать нас і у школі

    Про святі твої діла.

    Скільки ти зазнав недолі,

    Щоб Вкраїна зацвіла.

6. Всі нещастя свого люду

    Ніс в душі Тарас

    Сіяв добре, мудре, вічне

    Поет серед нас.

7. Він гіркі людськії долі

    Гостро відчував.

   Бо таку вразливу душу

   Господь йому дав.

8. А на столі – «Кобзар», поглянь,
    Та білий коровай,
    Бо в котрій хаті є ця книга –
    Там буде щастя, знай!

9.Як вівці він пас — ще малий був хлопчина,
   А виріс — великий дав дар:
   Для всіх поколінь, для всієї Вкраїни,
   Цю книгу, що зветься "Кобзар".

10. Сьогодні свято Тараса,
      Великого співця народу,
      Що стільки гарних написав
      віршів про правду і свободу.

11.Як книгу святу берегли ми завзято,
    З собою забрали у світ,
   Як слово Тараса завжди зберігати,
    Великий усім заповіт.

12. Буду й я любити Вкраїну рідненьку,
     То може й мені ще не раз
     З картини ласкаво всміхнеться Шевченко,
     Наш Батько, великий Тарас.

13. Маю я книжок багато,
     Та найбільший маю дар:
— Чемна ти! — сказав раз тато,
   Дарував мені "Кобзар".
14. В "Кобзарі" садки квітучі
      І на конях козаки,
      І русалки там на кручі...
     Мов найкращі це казки

15. Ми чуємо тебе, Кобзарю, скрізь століття
      І  голос твій наш душі окриля.
      Встав в новій красі скрізь лихоліття
       Твоя, Тарасе, звільнена земля

3 клас.

А зараз уявімо таку ситуацію. Просто зараз до нас на свої іменини зайшов Т.Г.Шевченко. Ось, щоб ми йому розповіли:

16.  Я розказала б, що країна незалежна

       На ноги хоч повільно та стає

       І хоч буває в нас сутужно

       Та все ж майбутнє в України є.

Пісня : Виростала я на Україні.

17. Я б розповів про рідну Україну

      І він зрадів би, що вона жива

      Що не даремно він про неї мріяв

      ЇЇ найщиріші присвятив слова.

18. Я б розказала, що живу я добре

    У нас будинок гарний, пишний сад

     Що й нині солов’ї дзвінкі весною

     Співають в нас пісень веселих влад.

А я із сестрою заспіваю пісню про Україну, за яку страждав і так любив поет. Пісня «Червоні маки»

19. Я думаю, що кращим подарунком

     То буде слова вічне джерело

     То буде слово нашого поета

      Нехай же поміж нас живе воно.

20. Покоління поколінню

      Про тебе розкаже.

      І твоя, Кобзарю, слава,

     Не вмре, не поляже.

4 клас.

21. Він хлопцем був убогим
     І пас сільські ягнята,
І домом його була
Мала селянська хата.
22. Він бідував ізмалку
      І бачив біль довкола,
      Неволя й кривда люта –
      Це була його школа.
23. Він давню славу й волю
      У своїх бачив мріях,
      Душа його пророча
      Зросла в святих надіях.
24. Не побоявся муки,
      Вигнання, ні темниці,
      Хотів вернути волю
       Прабатьківській землиці.
26. Хоч вороги на нього
      Кайдани накладали,
      Він звав братів і кликав,
       Щоби до бою встали.
27. За те тобі  клянемся,
      Усі вкраїнські діти:
       «Ми сповнимо, Тарасе,
        Всі твої заповіти!»

28. Тарасе, наш Кобзарю

      Всюди приходиш нині

      Ти як свій

      Тебе вітають щиро люди

      На всій Україні моїй.

«ІДУ  З  ДИТИНСТВА  ДО  ТАРАСА»

В дні перемог і в дні поразок,
В щасливі дні , і в  дні сумні
Іду з дитинства до Тараса,
Крізь глум юрби і суєту,
Ні, не в минуле, а в майбутнє,
До тебе я, Тарасе йду.
Коли в душі моїй тривога,
Коли в душі пекельний щем,
Іду до нього до живого,
У Всесвіті віршів  й поем
І в дощ, і в сніг карбую кроки
І чую, дивлячись в блакить:
Реве та стогне Дніпр широкий.
Щоб розбудити всіх, хто спить.
І доки в римах Заповіту
Вогонь поезії не згас.
Той рух до сонця не спинити,
Бо зветься сонце те – Тарас.

Я, маленька українка,

Дев’ять років маю,

Про Тараса Шевченка

Вже багато знаю.

Він – дитя з-під стріхи,

Він – в подертій свиті,

Він здобув нам славу,

Як ніхто на світі.

А та наша слава

Не вмре,та не загине.

Наш Тарас Шевченко –

                              Сонце України.

Ми сьогодні святкуємо день народження Тараса Григоровича Шевченка .

Як завжди, на таке свято іменинникам слід готувати подарунки . Ось які подарунки підготували великому Кобзареві учні нашої школи .

Я ось малюнок малювала

На ньому – вулиця моя

У цім будинку гарнім , новім

Живе  уся моя сім’я

Я вишивала цю серветку

І думала про Кобзаря

Нехай вона портрет прикрасить

Ця гарна вишивка моя .

А я до дня народження

Кобзар його відкрила

І вчора цілий вечір

Цей вірш чудовий вчила.

А  я ось теж зробив картину

На ній дорога в зелен гай

Я знаю як любив Шевченко

Свій рідний український край.

Ось чому в сім'ї великій

У цвіту садів прекрасних

Буде жити він вовіки, як безсмертний наш сучасник.

Ти залишив нам славні

Безсмертні заповіти,

Їх будемо сповняти м

Ми – українські діти.

Найкращому поету сьогодні

Ми поклін віддаймо.

Всі: І ніколи – ніколи

Його не забуваймо!

Пісня «На високій дуже кручі»

 

 

«Виростала я на Україні»

Виростала я на Україні,

Виростала, де грона калини

Щовесни під вікном розквітали,

Білим цвітом мене забавляли.

Тут волошки в волосся впітала,

Тут матусю сльозами прохала,

Щоб сорочку мені вишивала,

Тут я вперше в житті покохала!

Приспів:

Це моя земля! Це моя країна!    |

Тут моя сім'я! Тут моя родина!  |

Це ліси, поля, гори й полонини, |

Рідна ти моя Україна!           | (2)

В нас колосяться жито, пшениця,

І тече тут джерельна водиця,

В нас найкращі у світі дівчата,

Люди щирі, душею багаті.

Приїжджайте до нас в Україну,

Тут завжди зустрічають гостинно,

Пісня лине від хати до хати,

Бо у нас люди вміють співати!

Приспів. (2)

Україночка 

1.Червоні маки, ніжні пагони барвінку
Переплелися на лляному полотні,
Нехай маленька я, та справжня українка.
Сорочку нині мама вишила мені.
Приспів (2р.):
Нехай маленька я, нехай маленька я,
Але я справжня україночка.
Програш.
2.У вишиванці я, мов квітка серед саду,
Пташки кружляють наді мною у танку,
Метелик-красень на плече до мене сяде
І прилетить бджола у пошуках медку.
Програш.
3.Сорочка вишита моя- яскрава нитка,
Та не дивуйтесь ні метелик, ні бджола,
Скажу вам правду по секрету- я не квітка,
А просто справжня україночка мала.